Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 53 зач. 10, 25-37.

25. Одного разу законник якийсь приступив до Ісуса, щоб його випробувати й каже:

– Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?

26. Ісус мовив до нього:

– В законі що написано? Як там читаєш?

27. Озвався той і каже:

– Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого.

28. – Відповів єси добре; – сказав йому, – роби це й будеш жити.

29. Та той, бажаючи себе самого виправдати, каже до Ісуса:

– Хто мій ближній?

30. Ісус мовив, кажучи:

Один чоловік спускався з Єрусалиму до Єрихону й попав розбійникам у руки, що його обдерли й побили тяжко, і пішли геть, зоставивши його півмертвого. 31. Припадково ішов якийсь священик тією дорогою; побачив він його, минув і пішов далі. 32. Так само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього і пройшов мимо. 33. Але один самарянин, що був у дорозі, надійшов на нього і, побачивши його, змилосердився. 34. Приступив він до нього, перев'язав йому рани, полив їх оливою і вином; потім посадив його на свою скотину, привів до заїзду й доглянув його. 35. На другий день він вийняв два динарії, дав їх господареві й мовив: доглядай його, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли вернуся.

36. Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що попав розбійникам у руки?

37. Він відповів:

– Той, хто вчинив над ним милосердя.

Тоді Ісус сказав до нього:

– Іди і роби ти так само.